6 грудня - День Збройних сил України, що встановлений постановою Верховної Ради України у 1993 році. З цього часу кожного року країна і відзначає це свято. Але ставлення до нього у населення не завжди однозначне, оскільки багато людей вважають справжнім Днем Збройних сил  - 23 лютого, інші -  взагалі не визнають такого свята.
         Запитаємо у молоді міста Ромни – Що вони думають про це свято? Чи святкують його, дарують подарунки? Яке їх ставлення до армії взагалі?
Олександр, 16 років, студент СНАУ: Так, я думаю, що День Збройних сил України це гарне і необхідне свято. От я, наприклад, збираюся вчитися далі й звичайно буду відвідувати військову кафедру. Зовсім не розумію хлопців, які так сказати «косять» від армії, це зовсім не по-чоловічому. До того ж, сьогодні потрібно служити тільки рік – це недовго. Я неодмінно буду святкувати цей день зі своїми друзями, і в коледжі дівчата збираються дарувати нам подарунки.

Денис, 17 років, студент СНАУ: Звичайно, вважаю це своїм святом. Старше покоління відзначає його, в основному, 23 лютого. Але ми, молодь, святкуємо 6 грудня. Ще, навіть, в школі дівчата завжди поздоровляли нас, дарували нам подарунки. Неодмінно планую служити в армії. Це допоможе у становленні мене, як чоловіка. Думаю, кожен хлопець повинен пройти цей нелегкий, відповідальний крок у своєму житті.
Олег, 20 років, будівельник: Звичайно, буду відзначати це свято. Я нещодавно закінчив роменський коледж, і цього року збираюся йти до армії, уже повістка прийшла. Зовсім не боюся поповнювати ряди військових, як інші. Думаю кожен хлопець повинен пройти цей шлях. У мене є дівчина, вона довго відмовляла мене, але потім зрозуміла, що це мій життєвий вибір.
Андрій, 21 рік, менеджер:  Своє я вже відслужив. А святкувати, думаю, буду, зі своїми друзями. От у мене є знайомий, то він будучи одруженим та маючи маленького сина пішов служити до армії, хоча йому рекомендували взяти відстрочку. І зовсім про це не жалкує. Оце, я розумію – чоловік, з великої літери.
Вадим, 16 років, студент ВПУ: Не відзначаю це свято. Для деяких хлопців, це просто привід для того, щоб випити. А я не із таких. Йти до армії служити не хочу, думаю, що це небезпечно. Я наслухався від знайомих про «дідівщину», знущання над солдатами, і не бажаю для себе такого щастя. Хоча сьогодні армія відкриває двері в професійний світ для багатьох юнаків, можна йти працювати до міліції, МНС тощо.
Як бачимо, є різні думки про свято Збройних сил України та про армію взагалі. Деякі молоді хлопці вважають, що армія – як школа, яка дає знання, загартовування характеру, витримку для подальшого життя, а інші – неохоче говорять про Збройні сили і не планують поповнювати військові лави.

Тетяна Василенко