У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинуло від 3 до 7 мільйонів чоловік.

«Забуттю не підлягає»
З нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору Роменський краєзнавчий музей відкрив виставку «Забуттю не підлягає». На ній були представлені матеріали, які містять спогади свідків, народні перекази, архівні документи, що відображають реальні події тих часів. Також можна було побачити експонати відомого художника-графіка та екслібрисиста, уродженця Сумщини, Миколи Бондаренко. Графік у своїх роботах часто звертався до теми Голодомору, причин страшної трагедії і шукав свій власний шлях відображення муки голодної смерті. Однією із ліногравюр художника, представлених на виставці, є «Кулінарна книга», присвячена пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.  У ній немає портретів людей, описів села чи тодішніх хатинок. На кожній сторінці гравюри представлено «меню» селянина, своєрідний рецепт страви, яку вживали люди в часи голоду. Це малюнки кори дерев, різноманітних рослин, слимаків, комах тощо.

Урочистий мітинг-реквієм
З метою вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу 28 листопада о 15.30 біля пам’ятного знака жертвам Голодомору, що знаходиться по вулиці Дудіна, відбувся урочистий мітинг.
Першим взяв слово міський голова Павло Помаран. Він наголосив на тому, що Голодомор 1932-1933 років – це найбільш трагічна сторінка українського народу. На запитання «Чому це сталося?», Павло Помаран сказав, що найперша причина – це бажання людей мати владу та зловживання нею. І на останок свого виступу міський голова закликав мешканців міста Ромни: «Не допустімо потурання прав свобод нашого народу. Єднаймося. Ми всі народжені братами і сестрами. Любімо та підтримаймо один одного в тяжкі хвилини. Хай нас всіх Бог береже».
Виступила на урочистому мітингу і роменська поетеса Зоя Солярик. Вона зачитала вірш, присвячений трагедії вселенського масштабу – геноциду українського народу. І наголосила: «Потрібно завжди пам’ятати історію, гірку історію. Хто не пам’ятає, той не має майбутнього»
Молодь міста Ромни також згадала трагічну сторінку в історії українського народу. Наталія Валюх, учениця 11 класу загальноосвітньої школи №7 сказала: «Ми, молодь, хочемо знати правду про тодішні роки, померлих людей. Знаючи це, ми навчимося шанувати живих». А також звернула увагу на те, що запалені свічки, які люди тримали у своїх руках – пам’ять про убієнних голодом.
О 16.00 була оголошена хвилина мовчання.
Згодом священнослужителі провели панахиду, присвячену Дню пам’яті жертв Голодомору та відбулося урочисте покладання квітів та траурних вінків до пам’ятника.
«Засвіти свічку!»
28 листопада деякі мешканці міста Ромни взяли участь у щорічній Загальноукраїнській акції «Засвіти свічку» і запалили свічки та лампадки скорботи у своїх вікнах, таким чином згадавши про померлих в жахливі 33-ті роки.

Тетяна Василенко