Нещодавно  роменці могли спостерігати шокуючи картину – прямо на їхніх очах компанія стареньких бабусь разом з дідусем стрімко мчали вулицями міста та ще й такі викрутаси на своєму шляху виробляли, немов би долали олімпійську доріжку з перешкодами. З першого погляду не второпаєш - як це можливо, таке ж і не всім молодим під силу, та коли придивитися, стає зрозуміло - це місцева команда трейсерів на чолі зі своїм наставником Андрієм Тріусом розминає м’язи.

      Про те, що в нашому місті діє цей вид спорту я дізналася випадково натрапивши  на їхній сайт в Інтернеті 3DMotionfamily, довго не могла відірвати очей від екрану монітора – Андрій показував, на мій погляд, просто таки вищий пілотаж. Захотілося детальніше дізнатися, що ж то за спорт такий і чим він так зацікавив хлопця.

- Андрію, коли і звідки ти дізнався про паркур? Розкажи нам про ньго.

- Переглядаючи передачі телеканалу Дискавері. Мені було тоді 15 років, до речі, хочу відзначити , 14-15 років – це саме той вік, щоб починати тренуватися, якщо хтось зацікавився паркуром. Вважається, що раніше не бажано, бо скелет людини ще не досить кріпкий  для таких навантажень. Паркур, скорочено PK, (у перекладі з франц. le parkour - смуга перешкод) - дисципліна заснована на простій філософії: немає кордонів - є лише перешкоди. Паркур - це суміш акробатики, бігу, бойових мистецтв, ну і фантазії самого трейсера, яка здатна з'єднати все це воєдино в мистецтво переміщення по кам'яних джунглях.                             Трейсер - людина,що займається паркуром - він вільний пересуватися                      поза кордонами стандартно мислячих довкола людей. Свідомість трейсера дозволяє йому, долаючи перешкоди , прокласти дорогу там де подобається, а не там де це прийнято. У сучасному місті для трейсера є маса "стежин" по яких він попаде з пункту А в пункт Б. 

- Хто тебе тренував, чи ти самоучка?

- Тренера в мене як такого не було, вчився по відеозаписах та Інтернету.

     -    Важко бути першим?

- Ні, не важко, якщо чітко знаєш, чого хочеш, поставиш перед собою ціль і йдеш до неї , долаючи всі страхи. Цей рух набуває все більше прибічників його ідейною філософією: при освоєнні паркура потрібні всі спортивні навики людини і вся його сила, воля і витривалість. Залучає паркур багатьох людей тим, що він може дати свободу  тіла і духу. Займатися паркуром краще в команді, тому як командний дух підтримки укріплює віру в кінцевий результат. Одна людина може просто зламатися, відомо немало таких випадків. Природно - це спорт дуже небезпечний, але багато хто вибирає його як стиль життя. Серйозно задумавшись про нього, людина  усвідомлює себе по іншому, дивиться на світ з іншого боку. І перешкоди для неї в багатьох ситуаціях-не загороди ,а дорога до свободи.

- Де, крім свого рідного міста ти можеш показати своє вміння ?     

- У 2008 році я їздив до Харкова на всеукраїнський фестиваль, який має назву Трень День, а в цьому році нас вже була команда. Фестиваль пройшов на відмінно: всім учасникам знайшли житло на час перебування в Харкові, кожен дістав можливість потренуватися на нових місцях, серозних травм не було, багато трейсерів поїхали втомленими і задоволеними. Помітна тенденція до збільшення кількості учасників і розширення географії трейсеров, що приїжджають. Це не дивно, адже паркур і вулична акробатика стають все більше популярними серед молоді - адже це хороший спосіб виразити себе в міських умовах, використовуючи лише своє тіло і розум. Відбувається подолання перешкод як матеріальних (стіна, забір, перила), так і духовних (проблеми в житті, нерішучість, різні страхи) - саме так трейсерам допомагає паркур.   

        - Які поради можеш дати початківцям та молоді, яка ще            знаходиться в пошуку власного «Я»?

       -  Не варто виконувати будь-який трюк, не знаючи техніки виконання. Ні   в якому разі не варто вживати жодних психотропних або алкогольних засобів перед виконанням трюків. Оскільки це хоч і притуплює страх, але разом з цим притуплює роботу мозку і м'язів. Навіть не хочеться думати про наслідки. Не треба випендрюватися перед натовпом глядачів, демонструючи трюк, який ніколи не робив. Хоч стимул-реакція для його виконання очевидна, зате при невдалому виконанні трюку з вас будуть довго і голосно сміятися. Що до молоді –  дуже важко спостерігати, що більша її частина просто таки гине від нудьги та незайнятості, якщо у вас є бажання  приєднуйтесь, наш рух  пропагує здоровий спосіб життя, а в недалекому майбутньому ми хочемо офіційно зареєструватися, як організація.

      «Один за всіх, і все за одного» - девіз, мушкетерів зі всіма улюбленого романа Олександра Дюма. Саме цим девізом можна охарактеризувати стосунки, які повинні будуватися в команді трейсерів. Дружба, пошана, честь, добре знання один одного, і прагнення до загальних цілей - саме ці якості є основою, без якої не може створитися паркур - команда. Не досить просто вірити, або довіряти один одному. Віра - лише верхівка дерева стосунків і за визначенням допускає можливість сумніву. А сумнівів не повинно бути. Має бути лише тверда, непорушна переконаність в тому, що всі члени команди прийдуть на допомогу в будь-якій ситуації. І неважливо, якого роду допомога знадобитися, і за яких обставин

Світлана Золотар